Ассізі 1986 - День молитви за мир. Зустріч світових релігій

День молитви за мир – саме такої офіційної назви отримала ця подія – було призначено на 27 жовтня. Не випадково це був понеділок – так вдалося уникнути ситуації, коли одна з релігій опинилася б у привілейованому становищі: п’ятниця – свято для мусульман, субота – для євреїв, а неділя – для християн. Провідним гаслом зустрічі стало «Бути разом, щоб молитися».

Щоб уникнути асоціацій з релігійним синкретизмом, Папа Римський чітко зазначив, що йдеться не про якийсь теологічний перелом – одночасну молитву представників різних релігій (з чим не могла погодитися більшість учасників), спробу створити якусь «суперрелігію» або нехтування суттєвими відмінностями, – а про вираження в молитвах сильного прагнення миру кожною релігією зокрема, в окремих ритуалах і традиціях культу, і навіть у різних місцях (у різних локаціях і храмах Ассізі).

Запрошення Івана Павла ІІ прийняли 47 делегацій-представників 13-ти релігій – християнства, іудаїзму, ісламу, буддизму, індуїзму, джайнізму, сикхізму, зороастризму та декількох традиційних релігій Африки й Америки. З боку християн прибули православні, східні нехалкідонські церкви, англікани, старокатолики та протестанти ‒ лютерани, реформати, методисти, баптисти, меноніти, квакери, Учні Христа, брат Роже та ченці спільноти Тезе, а також Всесвітня рада церков та міжнародні християнські молодіжні спілки YMCA та YWCA. Прибули також представники унітаріїв – релігії, що походить від аріанства. Окрім цього були присутні міністр закордонних справ Італії Джуліо Андреотті, апостольський нунцій, архієпископ Луїджі Поджі та два представники Генерального секретаря ООН: Ерік Суї і Марко Паньянеллі.

Меморіальна дошка на честь зустрічі в Ассізі в 1986 році перед входом до базиліки Матері Божої Ангельської.

Також варто згадати склад католицької делегації. Прибуло 14 кардиналів, архієпископів та єпископів, запрошених Святійшим Отцем кожен особисто (одним з них був 87-річний тодішній примас Чехословаччини кард. Франтішек Томашек) та папський почет, що налічував 12 осіб. Приїхала також Мати Тереза з Калькутти разом з кількома черницями із згромадження Сестер Місіонерок Любові.

Незадовго до цієї події, під час свого папського візиту до Ліона 4 жовтня, Іван Павло ІІ закликав усіх учасників збройних конфліктів у світі припинити війни, принаймні в день зустрічі в Ассізі. Цей заклик не залишився непоміченим – про перемир'я оголосили, серед інших, Демократичні сили Нікарагуа (EDN), Патріотичний фронт ім. Мануеля Родрігеса в Чилі, терористи на Шрі-Ланці, ангольський рух UNITA.

Урочисте привітання делегацій, які прибули, відбулося 27 жовтня у базиліці Матері Божої Ангельської в Ассізі. У цьому величезному бароковому храмі, на висоті трансепту, знаходиться невеличка романська капличка, відома як Порціункула (іт. «частинка»), яку власноручно відбудовував святий Франциск. Таке поєднання є досить незвичним, адже велич і могутність базиліки контрастує з мініатюрністю і простотою цієї споруди, і водночас становить її оправу і надає їй величності. Згідно з традицією, це перший францисканський костел, колиска цього ордену.

Стільці для 63-х запрошених гостей було розставлено у формі чотирикутника на фоні фасаду каплички, вкритого прекрасними фресками, що зображують сцени з життя Діви Марії. Крісло Папи було розміщено по центру, біля входу в Порціункулу. Праворуч від Івана Павла ІІ розташувались лідери християнських конфесій, починаючи з делегата Вселенського патріарха,архієпископа Мефодія та примаса Англіканської церкви архієпископа Роберта Рансі. Ліворуч – лідери інших релігій на чолі з Далай-ламою.

Папа, вітаючи присутніх, чітко зазначив:

«Те, що ми прибули сюди, не означає, що ми намагатимемося шукати релігійного порозуміння чи обговорювати наші переконання. Не означає також, що релігії можуть примиритися одна з одною у площині спільної участі в реалізації земного плану, який став би важливішим за них самих. Це також не поступка релігійному релятивізму, адже людина повинна керуватися щирістю і голосом власного сумління у пошуках істини і діяти відповідно до неї».

Цей фрагмент промови Папи показує, наскільки важливо було для Глави Католицької Церкви правильне трактування цієї зустрічі, наскільки він боявся тривіальних інтерпретацій преси, що тяжіють до пантеїзму, який зрівнює всі релігії, або модерністських теорій про паралелізм багатьох шляхів спасіння. Того дня подібних папських промов було багато.

Собор святого Руфіна в Ассізі, місце зустрічі та молитви делегації християн.

Після привітання, хвилини тиші у контемпляції та виступу хору з Японії, який заспівав псалом Laudate Dominum omnes gentes, делегації розійшлися по відведених для них місцях для власної молитви, де, як зазначив господар зустрічі, «представники кожної релігії матимуть час і можливість помолитися відповідно до власної традиції». Іван Павло ІІ очолив зустріч християн у кафедральному соборі св. Руфіна XII ст., де свого часу відбулося хрещення святого Франциска.

Приблизно через три години делегати у тиші зійшлися з різних церков, площ та інших куточків Ассізі, зібравшись на подвір’ї перед іншою базилікою – святого Франциска. Тут, під відкритим небом, після вступного слова, з яким виступив Голова Папської ради «Iustitia et Pax», кард. Роже Ечегарай, представники різних релігій і церков, у визначеному порядку, по черзі, промовляли свої короткі молитви. Останніми молилися християни: заступник голови Всесвітньої лютеранської федерації Сусанна Телевова, архієпископ Кентерберійський Роберт Рансі та архієпископ Мефодій, що представляв Вселенський патріархат. Папа Римський прочитав «Отче наш», а молодь вручила всім присутнім маленькі оливкові дерева.

Святійший Отець виступив з промовою наприкінці цієї останньої запланованої частини Всесвітнього дня молитви. Зокрема, він сказав:

«Вперше в історії ми зустрілися: християнські церкви, церковні спільноти та світові релігії, у цьому священному місці, присвяченому святому Франциску, щоб довести світу, кожен з нас відповідно до власних переконань, що мир має трансцендентний характер.

Як ми бачили, форма і зміст наших молитов дуже різняться, і не може бути й мови про те, щоб звести їх до спільного знаменника. Але в цьому різноманітті, можливо, ми по-новому відкрили, що коли йдеться про проблему миру та його зв’язок з релігійністю, у нас є щось спільне.

Тому кожен з нас молиться за мир. Навіть якщо ми по-різному розуміємо – і це дійсно так – зв’язок між цією Реальністю та даром миру, відповідно до наших відмінних релігійних переконань, проте всі ми стверджуємо, що такий зв’язок існує.

Саме це ми висловлюємо у своїх молитвах за мир.

Після цієї заяви пролунали слова, які декому здалися суперечливими, хоча з плином років, знаючи стиль Івана Павла ІІ, можна стверджувати, що вони ідеально вписуються в його понтифікат:

Нижній двір перед базилікою св. Франциска. Місце останнього етапу Дня молитви за мир.

Після завершення офіційної частини Дня молитви за мир учасники залишилися ще на один день в Ассізі, де відбулися робочі обговорення, організовані ватиканськими дикастеріями, які займаються міжрелігійним діалогом. Після цих зустрічей усіх було запрошено ще раз до Ватикану на прийом до Папи Римського, який, прощаючись з делегатами, промовив на завершення:

«Вчора виповнився рівно двадцять один рік Декларації Другого Ватиканського Собору про ставлення Церкви до нехристиянських релігій Nostra aetate. Секретаріату у справах нехристиян було доручено започаткувати та розвивати діалог. Дякую Вам за співпрацю із Секретаріатом та Католицькою Церквою у вас на батьківщинах. Нехай ця співпраця протікає у взаємній повазі і дозволить нам зробити багато добра у світі, який стає все більш матеріалістичним і невіруючим».

Одразу після зустрічі міжнародні ЗМІ з неабияким ентузіазмом описували сміливу ініціативу Папи-поляка, підкреслюючи, головним чином, її переломний характер у сфері зближення культур і релігій, менше уваги натомість приділяючи головному папському посланню – пропагуванню молитви, визнанню її обов’язковою складовою діяльності в ім’я миру.

Багато католиків визнали, що Дні молитви за мир були сповнені євангельським духом, що вони стали втіленням принципу християнської толерантності та мирного співіснування релігій, однак не всі. Незважаючи на численні папські запевнення та обережність під час вираження символічних жестів, частина католицьких кіл сприйняла цю зустріч як подію, що релятивізує та послаблює доктрину Католицької церкви.

Від самого початку її гостро критикувало Священицьке братство св. Пія X, засновник якого, архієпископ Марсель Лефебвр, звинуватив Папу у «приниженні» католицизму. Зверталось увагу на те, що під час молитов буддистів на вівтарі однієї з каплиць було розміщено статую Будди, що було сприйнято як осквернення храму.

Думки з приводу цієї зустрічі розійшлись, і донині немає єдності в оцінках як досягнення основних поставлених цілей, так і вищезгаданих суперечливих питань. Безумовно, зустріч в Ассізі стала сміливим кроком Івана Павла ІІ, який бачив сенс у виявленні поваги до представників інших культур, релігій, конфесій, не відмовляючись від власних переконань і проголошення істин власної віри. Безперечно, для нього важливим було дійти до порозуміння не в релігійних питаннях – тому що у цій справі ні він, ні запрошені гості не були готові йти на компроміси, – а у питанні збереження миру.

Його позицію згодом гідно оцінив швейцарський священик – Йозеф Бізіг FSSP, до 1988 року – член консервативного Священицького братства св. Пія X, пізніше один із засновників Священицького братства Святого Петра: «Я не бачу нічого поганого в тому, що католики зустрічаються з некатоликами, що вони спілкуються між собою тощо. Ассізі в певному сенсі мало тоді величезне значення, коли віруючі різних релігій, культур зустрілися задля молитви за мир, хоча слід зазначити, що не було спільної молитви, молився кожен окремо. Слід пам’ятати, що це були часи потенційної небезпеки, тривала Холодна війна, була загроза ядерного конфлікту, і саме тоді Папа закликав представників різних релігій молитися за мир. Саме це було метою цієї зустрічі, а не щось інше.(...) Під час цієї зустрічі Святійший Отець виголосив промову, в якій дав свідчення божественності Ісуса Христа. Це було дуже важливо, тому що там були люди, які не вірять у божественність Христа» (W Drodze 1999, № 1).

Папа Іван Павло ІІ ще чотири рази проголошував Дні молитви за мир:

Остання зустріч з релігійними лідерами в Ассізі, яка відбулась у 2002 році, була відповіддю на теракти 11 вересня 2001 року.

Зустріч в Ассізі у 2011 році. Виступи делегатів перед базилікою св. Франциска.

Через 25 років після першого «Ассізі», з ініціативи Бенедикта XVI, у місті святого Франциска відбувся міжрелігійний День роздумів, діалогу та молитви за мир і справедливість у світі «Паломники правди, паломники миру».

Теперішній Папа Франциск також обрав Ассізі як місце підписання енцикліки Фрателлі Тутті про мир, братерство та соціальну приязнь. Ця подія відбулася 3 жовтня 2020 року.