ІВАН ПАВЛО II МИРОТВОРЕЦЬ
Збройний конфлікт мав розпочатися 22 грудня 1978 року. Аргентинські
війська готувались окупувати спірні острови в районі Протоки Бігля та
зіткнутися з чилійським флотом.
Podpisanie traktatu pokojowego między Chile i Argentyną w Watykanie, 29 listopada 1984 r.
Прокрутіть часову шкалу
22 Grudnia 1978
Jan Paweł II wysyła kard. Antonio Samorè jako negocjatora w konflikcie Chile-Argentyna
8 Stycznia 1979
Podpisanie porozumienia Chile-Argentyna w Montevideo (Urugwaj)
28 Maja 1982
Początek papieskiej pielgrzymki do Wielkiej Brytanii (po tej pielgrzymce odwiedził Argentynę)
29 Listopada 1984
Podpisanie w Watykanie Traktatu o Pokoju i Przyjaźni między Chile i
Argentyną
27 Października 1986
Spotkanie w Asyżu - międzyreligijna modlitwa o pokój, zorganizowane z inicjatywy Jana Pawła II
20 Marca 2003
Atak koalicji międzynarodowej (głównie USA i Wielka Brytania) na Irak
На межі війни
Іван Павло II очолював Святий Престол всього два місяці, коли суперечка між двома католицькими країнами в Південній Америці щодо невеликих, але стратегічних островів досягла свого зеніту. В обох країнах правили військові, які взяли владу внаслідок державного перевороту, в Аргентині - Хорхе Рафаель Відела, в Чилі - Августо Піночет.
Досі переговори між двома країнами не принесли очікуваних результатів. Отож Святий Престол вирішив діяти. 22 грудня вранці Іван Павло II особисто повідомив уряди обох країн, що направляє свого представника - італійського кардинала Антоніо Саморе в зону конфлікту. Після двотижневих переговорів його дипломатична місія була успішною. 8 січня 1979 року в уругвайському Монтевідео було підписано угоду. Держави, що конфліктували, зобов’язались припинити військові дії та вирішити суперечку мирним шляхом. Крім того, вони офіційно просили Святий Престол виступити посередником у конфлікті.
Таким чином, спалах війни, яка могла мати тривалі та непередбачувані наслідки, був зупинений. У Монтевідейському договорі (Acta de Montevideo) кілька разів згадуються особисті зусилля Івана Павла II зупинити війну. Його авторитет мав для урядів держав велике значення в ухваленні рішення вирішити суперечку мирним шляхом.
Дипломатичні маневри
Політичні зміни в Аргентині стали наслідком
поразки у війні з Великобританією за Фолклендські (Мальвінські) острови
в 1982 році. У цьому конфлікті певним чином брав участь і Іван Павло
ІІ. За два місяці до папського паломництва до Великобританії,
запланованого на кінець травня 1982 року, аргентинська армія окупувала
Фолклендські острови. У відповідь британський флот вирушив відвоювати
острови. Виникла дилема щодо того, чи повинен Папа відвідувати країну,
що знаходиться в стані війни. Англійці наполягали на цьому, а Аргентина
вважала, що це означало б стати на сторону Великобританії. Тоді Іван
Павло II запросив до Риму британських і аргентинських єпископів, вони
разом обговорили ситуацію, що склалася, відслужили з ними месу в намірі
миру і примирення і оголосили, що після відвідин Британських островів
Папа додатково відвідає Аргентину. І це сталося. Після візиту до
Великобританії Папа прибув до Аргентини, коли вже було відомо, що ця
країна програє війну, що було втіхою для багатьох аргентинців.
Погляд далі
На
жаль, не завжди світові лідери прислухалися до голосу Івана Павла II,
відомим прикладом є війна в Іраку. У 2003 році Папа Римський наполегливо
вимагав зупинити напад міжнародної коаліції на чолі зі Сполученими
Штатами і Великобританією на Ірак з метою повалення режиму Саддама
Хусейна. Він направив своїх представників в Ірак і Вашингтон, публічно
закликаючи припинити військові дії. Операція, в якій також брали участь
польські збройні сили, спалахнула і мала довгострокові наслідки.
Ганна Сухоцька, яка в той час була польським послом при Святому Престолі і спостерігала особисту участь Папи в цій справі, прокоментувала ці події роками пізніше: «Після цих кількох років чітко видно, хто мав рацію; що війна нічого не робить (...). Ми можемо запитати себе, наскільки вся міграційна криза, з якою ми зараз маємо справу, також є в деякому сенсі наслідком тих подій, які передбачав і яких хотів уникнути Іван Павло ІІ (інтерв’ю на jp2online.pl).
Ганна Сухоцька, яка в той час була польським послом при Святому Престолі і спостерігала особисту участь Папи в цій справі, прокоментувала ці події роками пізніше: «Після цих кількох років чітко видно, хто мав рацію; що війна нічого не робить (...). Ми можемо запитати себе, наскільки вся міграційна криза, з якою ми зараз маємо справу, також є в деякому сенсі наслідком тих подій, які передбачав і яких хотів уникнути Іван Павло ІІ (інтерв’ю на jp2online.pl).
Під час свого понтифікату Іван Павло
II був невтомним прихильником миру: він виступав на міжнародних форумах
(у тому числі двічі в штаб-квартирі ООН), провів понад 1000 офіційних та
неофіційних зустрічей з главами держав та прем'єр-міністрами. Однак у
прагненні до миру на перше місце він ставив молитву. У жовтні 1986 року у
зв'язку з ядерною загрозою і триваючою холодною війною він запросив до
Ассізі релігійних лідерів світу молитися за мир. Пізніше він ще кілька
разів оголошував дні молитви про мир (у тому числі під час війни на
Балканах та в Руанді). А в січні 2002 року він знову зустрівся в Ассізі з
релігійними лідерами світу, в тому числі й мусульманського, щоб
помолитися за мир у зв'язку з терактами 11 вересня в США і війною в
Афганістані.
текст: B. Stefańska, перекладу: Eugeniusz Kuznicow-Wyszyński
Джерела
Місце події
Виберіть місце ...
Kanał Beagle
Watykan
Montevideo (Urugwaj)
Falklandy (Malwiny)
Asyż
Słowa kluczowe
Hasła ogólne:
Indeks osobowy:
Indeks geograficzny: