Перший закордонний візит Івана Павла II – Мексика 1979 р.

Рішення Папи щодо першої закордонної подорожі публічно було оголошено 22 грудня. Воно відразу викликало чималі побоювання у папській курії. Іван Павло II став першим Папою, який відвідав мексиканську землю, намагаючись вирішити численні проблеми Церкви та суспільства у цьому регіоні.
Головною метою папського візиту була Мексика, з якою Святий Престол не мав дипломатичних відносин. Саме тому візит був неофіційним, і Папа, як і кожен мандрівник, повинен був подати заяву на отримання візи.
Обмеження свободи віросповідання в Мексиці датуються початком 1920-х років ХХ століття, коли державна влада почала переслідувати католиків, що призвело до збройних виступів на захист релігійної свободи (повстання крістерос). Криваві переслідування припинилися, і між Церквою та державою було встановлено своєрідний modus vivendi, хоча офіційно держава залишилась антиклерикальною. Протягом багатьох десятиліть правлячою партією була Інституційно-революційна партія (спочатку Національно-революційна партія), яка втратила монополію на владу лише у 2000 році.

У той же час католицька віра серед населення була жива, її сповідувало 90 відсотків мексиканців. Однак Церква в Латинській Америці зіштовхнулась з кризою, що виникла після Другого Ватиканського Собору, зокрема, боролась з неправильним розумінням місії Церкви, а з кінця 1960-х рр. у Латинській Америці все більшої популярності почала набувати „теологія визволення”. Деякі її напрями, натхненні марксистськими ідеями, виступали за ведення збройної боротьби за соціальну справедливість. Христос з гвинтівкою на плечі став символом цієї течії. Перед Папою стояло завдання виправити помилкове розуміння „визволення”, яке суперечило євангельському вченню.

25-26 січня 1979 ДОМІНІКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА
Домініканська Республіка була першою країною, куди Іван Павло ІІ прибув під час своєї першої закордонної подорожі в якості Папи, яку він сам назвав „паломництвом віри”. Домініканська Республіка - одна з найбільш католицьких країн Латинської Америки (католики тут становлять близько 95% від усього населення). Найважливішою подією папської подорожі стало богослужіння на площі Незалежності. У проповіді Святійший Отець згадав історію євангелізації американської землі та імена її перших місіонерів: Антоніо Монтезіноса, Педро де Кордову, Бартоломе де лас Касаса, які боролися за права місцевого корінного населення. Також він підкреслив взаємозв'язок між проповідуванням Євангелія та місцем людини в акті творіння: Проповідування Євангелія не можна відокремлювати від людського прогресу.

26-31 січня 1979 МЕКСИКА
У перший день у соборі в Мехіко, столиці Мексики, Іван Павло ІІ зазначив, що про Польщу часто кажуть: „Polonia Semper Fidelis”. „Я хочу, щоб можна було сказати: Мексика Semper fidelis! Мексика завжди вірна”, - підкреслив він, маючи на увазі релігійні традиції цієї країни.
Візит Івана Павла ІІ викликав хвилю ентузіазму серед мешканців, які масово виходили на вулиці, часто у барвистих національних костюмах, і супроводжували Папу на шляху його слідування. Сам Папа сказав, що був „глибоко зворушений” таким теплим прийомом мексиканського народу.
Виступ на урочистому відкритті III Загальної єпископської конференції Латинської Америки (28 січня) став великим викликом для Папи Римського. Звертаючись до учасників Конференції, Святійший Отець нагадав, що їх головний обов’язок - бути вчителями істини: Не людська, раціональна правда, а істина, що походить від Бога, яка втілює принцип справжнього визволення людини: „і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить” (від Івана 8:32). „Образ Христа-політика, революціонера, диверсанта не відповідає основним положенням християнської віри Католицької церкви”, - зазначив Папа, пояснюючи, що таке справжнє християнське визволення та виправляючи помилки теології визволення.
Під час свого перебування у Мексиці Іван Павло ІІ зустрівся з корінними народами в Оахаці та Куїлапані. Сердечно промовляючи до бідного індіанського населення - „найдорожчих братів” - він запевнив їх, що „Папа хоче бути вашим голосом, голосом тих, хто не може говорити або хто змушений мовчати”.
Під час цього візиту відбулося відвідування двох важливих святинь - базиліки у Гваделупі, де знаходиться оточений великою шаною образ Матері Божої, яка у 16 столітті з’явилась індіанцю Хуану Дієго, та марійного санктуарію у Сапопані. У цих місцях під опіку Матері Церкви Папа ввірив майбутнє євангелізації Латинської Америки та своє папське служіння.
Своїм прикладом та словами Іван Павло ІІ відновив і підтвердив вагу сили побожності мексиканців.
31 січня - 1 лютого 1979 р. БАГАМИ
Повертаючись до Ватикану, перш ніж відлетіти до Риму, Папа зробив коротку технічну зупинку в Нассау (столиці Багамських островів). Незважаючи на дуже пізню годину, він зустрівся з жителями Багамських островів. Багамські острови, колишня британська колонія, отримали незалежність у 1973 р. Найчисленнішою релігійною групою є баптисти (32%). Католики складають тут 19% населення. У своїй промові Папа згадав нещодавно отриману цією країною незалежність та висловив сподівання, що як суверенна нація у родині націй вона матиме особливу частку у житті світового співтовариства (Співдружність Багамських островів - примітка автора). В аеропорту проводжати Папу зібрались численні натовпи вірних. О 1:30 ночі за місцевим часом Іван Павло ІІ вирушив до Риму, завершивши, тим самим, свою першу апостольську подорож за межі Італії.

Перший візит Папи сприяв поступовому впорядкуванню хаосу, який у той час панував у Церкві в Латинській Америці, та виправленню помилок теології визволення. Мексиканці прийняли Івана Павла ІІ дуже тепло. Донині багато мешканців цієї країни з великою симпатією згадують Папу Римського з Польщі. Загалом, Іван Павло ІІ протягом свого понтифікату відвідував цю країну 5 разів. Дипломатичні відносини між Святим Престолом і Мексикою відновилися у 1992 році.

Іспанська за три місяці
На момент конклаву Іван Павло II мав пасивне володіння іспанською мовою - він вивчав її у Римі під час написання докторської дисертації про твори іспанського святого Хуана де ла Круса. Однак він не мав розмовної практики. За три місяці до заокеанської подорожі він вирішив вдосконалити свою мову, щоб мати можливість виступати з промовами і читати проповіді мовою людей, до яких він прибуває. Але як це зробити, маючи стільки обов’язків?
Папа звернувся за допомогою до Хоакіна Алонсо, іспанського священика, який мешкав у Римі. - Приблизно три місяці я майже щодня снідав чи обідав з Папою Римським. Я розмовляв з ним іспанською, - згадував о. Алонсо. Іван Павло ІІ читав уголос за столом промови, написані іспанською мовою, а о. Алонсо виправляв його акцент та вимову.
Навчання виявилось ефективним, оскільки під час свого першого закордонного візиту Папа зміг спілкуватися іспанською.

Зустріч з польською діаспорою
Під час свого візиту до Мексики Іван Павло ІІ також зустрівся з місцевими представниками польської діаспори. Він говорив про близькість та духовні зв’язки між мексиканцями та поляками, яких об’єднує, зокрема, подібна доля, страждання за віру та культ Пресвятої Богородиці.

Los espejos hacia el cielo
Під час візиту Папи у 1979 році віруючі мексиканці домовились, що коли Іван Павло II вилітатиме, вони візьмуть з собою дзеркальця і спрямують їх до неба, відбиваючи сонячне проміння, тим самим, вітаючи Папу. Цю акцію „дзеркал до неба” (іспанською: los espejos hacia el cielo) вони проводили під час усіх наступних візитів Івана Павла II до їхньої країни.
Віруючі мексиканці також повторили цю акцію опівдні 27 квітня 2014 року, в день канонізації св. Івана Павла ІІ у Ватикані.

Двох днів у Кастель-Гандольфо недостатньо