Офіційний візит Івана Павла II в Україну - 2001 р. Прояви єдності

елігійний
Незважаючи на те, що Церква, підпорядкована Московському патріархату, була в Україні досить чисельною, її протести не викликали значного резонансу в українському суспільстві. Згідно з даними опитувань, тільки 4 відсотки українців були проти візиту Папи. Це не означає, що серед православних не існували упередження щодо католиків, особливо щодо Папи.

Візит в Україну розпочався 23 червня о 12:15, коли літак Івана Павла II приземлився в аеропорту Бориспіль під Києвом. Його привітав президент Кучма, підкреслюючи значення християнських цінностей у формуванні політичної спільноти. Папа Римський у привітальній промові зазначив усі найважливіші цілі своєї подорожі: підтримка католиків, складення пошани їхній стійкості перед обличчям комуністичних репресій, примирення з православними, відзначення величі та сили, а також християнської та європейської ідентичності українців.
Спробу примирення з православними Папа розпочав зі слів вибачення і прощення. Вітаючись з православними українцями, він сказав: „(…)    падаючи ниць перед нашим спільним Господом, визнаємо провини наші. Просячи вибачення за помилки, вчинені у далекому і близькому минулому, ми, зі свого боку, прощаємо вчинене нам зло”. Під час богослужіння, що відбувалось на розташованому під Києвом аеродромі Чайка, на честь Різдва Івана Хрестителя, 24 червня, Папа наголосив на важливості події, якою було хрещення Київської Русі, з якого починається християнізація земель на Схід - аж за Урал. Це було хрещення за східним обрядом, прийняте, однак, ще до розколу християнства, коли християни різнилися обрядом, але між ними не було усталеного поділу.
У Києві у заходах за участю Папи брало участь відносно небагато осіб. Однією з причин цього, без сумніву, стала дощова погода, але католицькі коментатори не приховували свого розчарування відсутністю інтересу до цього візиту з боку українського суспільства. На богослужінні за візантійським обрядом 25 червня були присутні близько 50 тисяч осіб. Свою проповідь Папа Римський присвятив того дня єдності християн, нагадуючи про глибоке прагнення Ісуса, виражене у Сіонській світлиці у словах „Щоб усі становили одне ціле” (Від Івана 17,21).
Джерела єдності українців Папа вбачав у прийнятті різноманітності, пробаченні старих провин і зрозумінні спільного культурного спадку: „У відмінній релігійній та культурній приналежності, любі українці, є елемент, який вас об’єднує: участь в одних й тих самих історичних перипетіях, переживанні тих самих надій та розчарувань".
Особливість цього спадку Іван Павло II демонстрував українцям протягом всього свого візиту. „Ніхто ніколи не сказав стільки добрих слів про Україну” – відзначали коментатори. У проповідях він неодноразово згадував найвидатніших представників української культури, Тараса Шевченка та Григорія Сковороду. Україну він назвав „перехрестям Сходу та Заходу”, місцем співіснування багатьох культур.
Папа говорив також багато теплих слів про сучасну Україну, яка намагалась оговтатися після катастроф XX ст. На зустрічах з президентом і представниками світу політики, культури, науки та промисловості він вказував на християнські цінності, як на фундамент братерського суспільства. Деякі з його слів, адресовані до української еліти, могли бути сприйняті як докір: „Не дозволити можновладцям погубити людину” – цитував Папа князя Володимира Мономаха – „Люди політики! (…) Не піддавайтесь спокусі використовувати владу для вирішення особистих або групових інтересів.
25 червня ввечері Папа Римський приїхав до Львова, де провів наступні два дні. Тут він зустрівся, зокрема, з українською молоддю, якій також говорив про цінності, необхідні для побудови майбутнього України. „Свобода є вимогливою і, у певному сенсі, тяжчою, ніж неволя!” – відзначав, посилаючись на Заповіді Божі як на дороговказ в особистому та суспільному житті. „Бог благословить усі ваші зусилля, якщо ви присвятите своє життя служінню родині, суспільству, ставлячи спільне благо вище власних інтересів”. Він звернувся до молодих українців, які масово виїжджають з батьківщини у пошуках роботи: „Ви потрібні тут!”.
Цього дня у Львові пролунали також важливі слова для польсько-українського примирення. Під час богослужіння за латинським обрядом Папа беатифікував двох поляків зі Львова – архієпископа Юзефа Більчевського і ксьондза Зигмунта Гораздовського. Це стало нагодою, щоб згадати злагоджену співпрацю католиків обох обрядів на цих землях, а також розрахуватися з темним минулим: „ми відчуваємо глибоку внутрішню потребу визнати різні прояви невірності євангельським принципам, яких нерідко припускалися християни, як польського, так і українського походження, які населяли ці землі. Час вже відірватися від болісного минулого! (…) Нехай завдяки очищенню історичної пам’яті усі будуть готові ставити вище те, що об’єднує, а не те, що розділяє (…)”.
Проповідь під час богослужіння була присвячена 28-ми новим блаженним, 26 з яких є мучениками комунізму, один – мучеником фашизму, а одна блаженна – монахиня, яка присвятила своє життя служінню бідним. Це були, як зазначив Іван Павло II, „представники численної маси невідомих героїв (…), які протягом XX століття – »століття мучеництва« – терпіли переслідування, насилля та гинули за те, що не відреклися від своєї віри”. Також ці беатифікації стали нагодою, щоб нагадати про мучеництво християн інших конфесій, щоб нагадати, що „їхнє спільне мучеництво є потужним закликом до примирення і єдності”.
Спільний досвід тоталітаризму, на думку Папи, має стати для українців об’єднуючим фактором, у тому числі, і для невіруючих та представників інших релігій. З останніми він зустрівся у Києві на другий день свого візиту. На зустрічі він згадував Голокост і переслідування мусульман в Україні. Під час візиту багато уваги він приділяв вшануванню пам’яті жертв тоталітаризму. Відвідав цвинтар у Биківні, де поховано понад 100 тисяч жертв сталінського терору, у тому числі, поляків. Пізніше помолився у Бабиному Яру, місці розстрілів кількох десятків тисяч осіб, переважно, єврейського походження. Також зупинився біля Могили невідомого солдата.

„Папа дуже наочно нагадав українцям про їхню національну приналежність, історичну спадковість, відновив пам'ять, - жоден з українських політиків і жоден з духівників, неважливо якої конфесії, не спромігся на подібний верх досконалості, таке шедевральне представлення історії цілком зрозумілим для кожного українця способом. Папа відкрив перед українцями те, що наповнює їх гордістю” – коментував візит Івана Павла II український публіцист Богдан Осадчук. Демонстрування ним їхньої великої історії та історії мучеництва мало на меті пояснити українцям зобов’язання перед вітчизною та спадком, який вони від неї отримали.
Папа Римський підкреслив, що саме Київ є колискою християнства Східної Європи, звідки воно поширилось далі, зокрема, до Москви. Спостерігачі підкреслювали, що приїзд Папи в Україну сприяв психологічному послабленню почуття залежності цієї країни від Москви. Поразкою виявився бойкот візиту Московським патріархатом.
Папа наголошував також на європейській ідентичності України. Це мало значення для політиків прозахідної орієнтації, однак для Святішого Отця важливим було дещо інше – роз’яснити, що Європа повинна дихати двома легенями, Сходу та Заходу.