ПАЛОМНИЦТВО ДО СВЯТОЇ ЗЕМЛІ, 20-26 БЕРЕЗНЯ 2000 Р.

Папа Римський вирушив на території, на яких довгий час триває ізраїльсько-палестинський політичний конфлікт, що спричинює численні війни. Держава Ізраїль виникла у 1948 році, а Палестинську Автономію, що охоплює Західний Берег річки Йордан та Сектор Гази, було створено за шість років до подорожі Папи Римського (перетворено на Державу Палестина у 2013 р.). Палестинці, переважно мусульмани, вважають себе корінними мешканцями цих земель.
Іван Павло II відвідав Єрусалим, який вважається Святим містом трьох великих релігії – християнства, іудаїзму та ісламу; столицею двох народів – ізраїльського та палестинського.
З огляду на цей контекст, подорож до Святої Землі стала також дипломатичним викликом, адже важливо було, щоб сторони конфлікту не використали її для своїх політичних цілей.

20-21 березня, Йорданія
Після урочистої зустрічі в аеропорту Папа Римський вирушив до храму на горі Нево. Саме звідти, згідно з традицією, Мойсей споглядав на Землю Обітовану після сорока років мандрів пустелею.
Наступного дня у столиці Йорданії, Аммані, під час богослужіння, яке пройшло на стадіоні, Папа провів Перше Святе Причастя для двох тисяч дітей. У літургії, окрім католиків, брали участь групи представників інших християнських конфесій, а також мусульмани. Цього ж дня Папа Римський вирушив до долини Ваді Аль-Харрар, де св. Іван, згідно з переказами, здійснював хрещення у водах ріки Йордан.
21-26 березня Ізраїль та Палестинська Автономія
Відвідування Землі Ісуса було основним пунктом візиту Папи Римського. Іван Павло II після вітальної церемонії в аеропорту у Тель-Авіві свої кроки спрямував на палестинські землі, до Вифлеєму, де народився Ісус Христос. На своєму шляху він зупинився в Аль-Махтас, який, згідно з однією з традицій, вважається місцем Хрещення Спасителя. На площі перед Храмом Різдва Христового у Вифлеємі він провів богослужіння, присвячене народженню Сина Божого.
З Вифлеєму Папа Римський вирушив до розташованого неподалік табору палестинських біженців Духейша (Мухайям ад-Духейша), одного з місць перебування палестинців, вимушених залишити свої домівки в результаті ізраїльсько-палестинського конфлікту. Його супроводжував президент Палестинської Автономії, Ясір Арафат, з яким пізніше Папа Римський мав офіційну зустріч.
З 23 березня Іван Павло II перебував вже на території Ізраїлю, відвідуючи чергові біблійні місця. Він прибув до Світлиці Таємної Вечері у Єрусалимі, де Христос влаштував останню Вечерю, а також встановив таїнства Євхаристії та Священства. На цьому місці він підписав Послання до священнослужителів у Страсний Четвер 2000 року. Далі Папа Римський попрямував слідами Ісуса по берегах Галілейського озера, відвідуючи місця, де Ісус навчав і здійснив помноження хлібів. Зробив зупинку у церкві Першості св. Петра, збудованій на згадку про доручення Ісусом завдання Петру керувати Церквою, а також у домі св. Петра у Капернаумі.
25 березня, на свято Благовіщення, Іван Павло II вирушив до Назарету - рідного міста Марії, в якому Ісус провів багато років свого життя. Саме там Марія отримала благу вість про те, що вона стане Матір’ю Ісуса, там також відбулося Боговтілення Сина Божого. Далі він повернувся до Єрусалиму. Його подальший паломницький шлях проходив через Гетсиманський Сад, де Ісус молився перед розп'яттям та смертю. Завершенням цього візиту стало відвідання місць смерті та воскресіння Ісуса – каплиці розп’яття та Гробу Господнього.
В Ізраїлі Папу Римського приймав Патріарх Єрусалиму латинського обряду Мішель Саббах і представники влади країни на чолі з президентом Ізраїлю Езером Вайцманом та прем’єр-міністром Ехудом Бараком. Іван Павло II зустрічався також з представниками численних християнських конфесій, які діють на території Святої Землі.
Паломництво мало сильне міжрелігійне та миротворче наповнення. Папа Римський провів декілька годин в Інституті Пам’яті Яд Вашем, місці, що вшановує пам’ять 6 мільйонів євреїв, знищених під час Голокосту у роки Другої світової війни. У резиденції Великого Рабинату він зустрівся з Верховними Рабинами Ізраїлю: ашкеназійським (західного обряду), Меіром Лау, та сефардським (східного обряду), Мордехаєм Бакші-Дороном. А пізніше у щілину між камінням Стіни плачу, яка є фрагментом зовнішнього муру колишнього Єрусалимського храму, Папа Римський, подібно до євреїв, що там моляться, вклав записку з молитвою. Це була молитва про прощення, прохання про дарування нового братерства з обраним народом і про прощення провин християн перед синами Авраама. Папа Римський відвідав також лідера мусульман - Великого Муфтія Єрусалиму і Святої Землі - шейха Акрама Сабрі.
Зустріч представників трьох монотеїстичних релігій відбулась у Папському університеті „Нотр-Дам”. На ній були присутні, зокрема, Верховний рабин Ізраїлю, Меір Лау, представник Великого Муфтія Єрусалима, шейх Таіссір Аль-Тамімі, православний вірменський Патріарх Єрусалиму Торгом Манукян, Патріарх Єрусалиму латинського обряду Мішель Саббах, представники англіканських та протестантських громад.

Папа Римський втілив своє прагнення відвідати біблійні місця, яке він висловлював ще на початку свого понтифікату. У 2000 році, в якому Папа ввів Католицьку церкву у третє тисячоліття християнства, він здійснив подорож до землі Ісуса Христа. Він відвідав місця, в яких Спаситель народився, по яких ходив і де навчав, де встановив першість апостола Петра, де куштував останню вечерю, і врешті – місця смерті та воскресіння Христа.
Як зазначив дослідник Біблії, ксьондз, проф. Хростовскі, Папа Римський звертав увагу на біблійну географію, на те, щоб прив’язати події, описані у Святому Письмі, до конкретних місць. Завдяки цьому він сприяв поширенню звичаю паломництва до Святої Землі.
Папський візит також став важливим кроком для забезпечення миру в цих регіонах. „Папа Римський прокладав мости над ріками крові” – так підсумував значення цього візиту Шевах Вайс, який приймав Папу Римського в Інституті Яд Вашем. Іван Павло II здолав переламати політичний контекст, стаючи на сторону стражденних людей, як з одного, так і з іншого боку. Він відвідав табір палестинських біженців і поцілував палестинську землю, разом з цим, вшанував пам’ять жертв Голокосту і підкреслив, що після 2000 років діаспори жертви переслідувань мають право на безпечну державу.
Ізраїльсько-палестинський конфлікт не припинився з візитом Папи Римського. Однак, як відзначив о. Мацєй Зємба: „Невже мало того, що Іван Павло II здолав прокласти хай навіть лише і кладку над ріками крові, що проливається на Ближньому Сході десятками століть?”
Під час зустрічі представників трьох монотеїстичних релігій Іван Павло II підкреслював, що релігія не є ідеологією, що „релігія є ворогом ізоляції та дискримінації, ненависті та протиборства, насилля та конфлікту. Релігія не є і не може служити виправданням насиллю та конфлікту, особливо, коли релігійна ідентифікація співпадає з культурною та етнічною. Релігія та мир йдуть тісно поруч одне з одним”. Як додавав о. Зємба, „момент, коли мусульмани, християни та євреї піднялися і на слова Папи Римського відреагували спільними бурхливими оваціями, а обличчя Івана Павла II осяяла усмішка, назавжди увійшов у найновішу спільну історію Ближнього Сходу”.

Без бронежилету
Візит Папи Римського охороняли 22 тис. працівників поліції та охоронних агентств. Папі Римському порадили носити спеціально сконструйований куленепробивний жилет. Широкий відгук у ЗМІ отримала звістка про те, що Папа не носив такого жилету, про що повідомив речник Ватикану.
Мешканці Святої Землі, як правило, з прихильністю ставилися до візиту Голови Католицької церкви. Однак з’явилися теж невеликі групи, які виступали проти цієї поїздки, так, екстремістська група євреїв організувала церемонію накладення на Папу прокляття, що показали ЗМІ.

Сварка на зустрічі представників різних релігій
Міжрелігійну зустріч в Університеті Нотр-Дам у Єрусалимі затьмарила сутичка між представниками двох народів та релігій. Рабин Меір Лау подякував Святому Отцю за визнання ізраїльської держави з Єрусалимом як вічною столицею (хоча Папа цього не казав). У відповідь палестинський міністр юстиції шейх аль-Тамімі назвав Єрусалим „одвічною столицею ісламу та арабського світу” і зажадав повернення захоплених міст та поселень. З промовою виступив також Іван Павло II, мирне послання якого було дуже добре прийняте. Наприкінці цієї зустрічі Папа Римський посадив оливкове дерево - символ миру і єднання