> Publikacje JP2online> 5. Podróże apostol...> ІІІ паломництво Йо...

ІІІ паломництво Йоана Павла ІІ до Польщі – 1987 р. Уроки ставновлення суб'єктності

«Майбутнє Польщі залежить від вас і має залежати від вас!» – сказав Йоана Павло ІІ до молоді під час свого паломництва до Польщі у 1987 році. Ці слова були сприйняті як вияв солідарності з репресованим комуністичною владою суспільством. Але вони були чимсь набагато більшим – вічним закликом взяти відповідальність одне за одного.

Меса в Заспі – районі Гданська, 12 червня 1987 р. Фото Станіслав Складановський

Хронологія

Прокрутіть часову шкалу

8 червня

ВАРШАВА: Аеропорт Окенче, зустріч Голови Державної Ради Войцеха Ярузельського, Примаса Юзефа Ґлемпа, представників уряду та єпископату • Кафедра – відвідування могили Стефана Вишинського, зустріч з монахинями-черницями (серед гостей була Мати Тереза з Калькутти) • Зустріч з Польською Екуменічною Радою • Королівський Замок - зустріч з Войцехом Ярузельським, виступ перед представниками державної влади та відвідування замку • Костел Всіх Святих - Меса на початку Другого Національного Євхаристійного Конгресу

9 червня

ЛЮБЛІН: Майданек - відвідування колишнього концтабору. Тиха молитва та коротка промова • Відвідання кафедри • Люблінський католицький університет – зустріч з представниками світу науки, а потім із професорами та студентами Люблінського католицького університету, поєднана з Літургією слова • Район Чуби – св. меса, поєднана з урочистістю рукоположення у священники. ТАРНУВ: Зустріч з молоддю

10 червня

ТАРНУВ: Маєток Ясна ІІ - Зустріч з вірними перед Месою, потім св. Меса з беатифікацією Кароліни Кузкувни • Євхаристійна вечірня перед собором. Зустріч з духовенством і монахами КРАКІВ: Блоня – літургія слова. На вівтарі є ікона Кальварійської Богоматері, прикрашена ЙоаномПавлом ІІ золотою папською трояндою • Вавельський собор - Свята Меса перед вівтарем Чудотворного Хреста, де зберігаються мощі блаженної Королеви Ядвіги

11 червня

КРАКІВ: Митрополича курія - зустріч з друзями та знайомими з минулого • Раковицький цвинтар - місця родинної могили ЩЕЦИН: Ясна Блоня - Свята Меса для сімей. Коронація статуї Матері Божої Фатімської • Участь у церемонії закладення першого каменю під будівництво будівлі Вищої духовної семінарії • Зустріч зі студентами духовних семінарій • Кафедральний собор – зустріч з випускниками, священиками, ченцями та монахинями ГДИНЯ: Зустріч з людьми моря. Літургія слова ГДАНСЬК: Центр єпископа в Оливі – приватна зустріч з Лехом Валенсою та його родиною

12 червня

ГДАНСЬК: Вестерплатте - зустріч з молоддю. Літургія Слова • Маріацька Базиліка - зустріч з хворими. Літургія Слова • Молитва перед пам’ятником загиблим суднобудівникам 1970 • Район Заспа - Свята Меса для представників світу праці. Коронація образу Матері Божої із санктуарію у Тромбках Вельких ЧЕНСТОХОВА: Ясногірське звернення

13 червня

ЧЕНСТОХОВА: Каплиця Чудотворної Ікони - Свята Меса • Прощальна зустріч з отцями-паулінами та паломниками ЛОДЗЬ: Аеропорт Люблінек – свята меса, під час якої 1,5 тис. діти прийняли Перше Святе Причастя. (дехто з них прийняв таїнство з рук Йоана Павла ІІ) • Собор – зустріч з представниками світу науки і культури • Лодзькі підприємства бавовняної промисловості «Uniontex» – зустріч з текстильниками ВАРШАВА: Костел Святого Хреста - зустріч з представниками світу культури

14 червня

ВАРШАВА: Зустріч з представниками єврейської громади • Костел Св. Станіслава – відвідини могили ксьондза Солідарності о. Єжи Попєлушко • Костел Святого Хреста. Радіомеса за хворих, під час якої прозвучала папська проповідь із запису • Молитва у греко-католицькій церкві отців Василіян по вул. Медовій • Площа Дефілад - Свята Меса беатифікаційна єп. Міхала Козала, що є завершенням ІІ Національного Євхаристійного Конгресу. Під час меси сто місіонерів отримали від Святішого Папи місіонерські хрести • Євхаристійна процесія вулицями: Маршалковська, Королевська, Краківське перемісця до Замкової площі • Зустріч з представниками Польської Єпископської Конференції • Зустріч з ген. Войцехом Ярузельським • Аеропорт Окенче - церемонія прощання.

Цілі

Цілі візиту Папа бачив по-різному і по-іншому, ніж діячі підпільної антикомуністичної опозиції, по-іншому, ніж влада ПНР. Опозиція бачила Святішого Отця своїм захисником – від страйків у серпні 1980 року, коли створювалася Незалежна самоврядна профспілка «Солідарність». У 1987 році вони сподівалися почути від нього голос підтримки, який би вдихнув у поляків нових сил для боротьби з комунізмом.

Особливі надії опозиції – і побоювання влади – викликав візит до Гданська, місця створення «Солідарності». «Чому Гданськ? Є так багато красивих міст. Я боюся, що (...) святкування в Гданську перетворяться на відьомський шабаш», – сказав міністр внутрішніх справ ПНР Чеслав Кіщак, обговорюючи плани паломництва з єпископатом Польщі. Він передбачав агресивні опозиційні рухи і боявся сили символу, яким було місто. Незважаючи на повну обізнаність того, на якому боці знаходиться Йоан Павло ІІ, польський уряд погодився на приїзд, намагаючись якомога знецінити візит Папи. Він розраховував на нормалізацію відносин зі Святим Престолом і позитивне повідомлення про Польщу у світовій пресі, щоб вивести ПНР із міжнародної ізоляції, яка тривала з моменту введення воєнного стану в 1981 році.

Яку позицію щодо цих очікувань зайняв Йоан Павло ІІ? Безумовно, його метою було оцінити досягнення Солідарності та допомогти у створенні програми дій на основі глибоких роздумів про такі цінності, як солідарність, праця та свобода. Однак Йоан Павло ІІ приїхав до Польщі не для того, щоб заохотити до протистояння. «Солідарність має бути до боротьби» - він звернувся до людей у Гданській Заспі. Він приїхав, щоб надихнути зміни шляхом згоди, але він чітко дав зрозуміти, що це буде можливо лише за умови поваги до суб’єктності суспільства та прав людини.

Вірні під час меси для трудівників, Гданськ-Заспа, 12 червня 1987 р. Фото Станіслав Складановський

Водночас – і, можливо, найбільше – Папа хотів підготувати простих поляків до того, щоб вони взяли на себе відповідальність за країну. Під час наступних зустрічей він розвинув теми про справжній суверенітет і те, як він невіддільний від почуття взаємної солідарності. У своїх проповідях і промовах Папа стверджував, що суспільні зміни мають виходити з духовних джерел. Третє паломництво до Польщі було частиною великої події, якою був ІІ Національний Євхаристійний Конгрес. Так Йоан Павло ІІ говорив полякам про таїнство Євхаристії. Він показав його цінність не тільки в релігійному житті, але й як найкращий засіб розбудови суб’єктивної нації.

Контекст

1987 рік був часом глибокої кризи. Економічний колапс тривав, а спроби реформ виявили лише крах системи централізованого планування. Динаміка ВВП на негативному рівні, інфляція вище 25 відсотків – ця статистика була помітна щодня у вигляді порожніх полиць у магазинах та різких стрибків цін. Уряд не зміг впоратися з погіршенням економічної ситуації. Після вбивства варшавського священика «Солідарності» отця Єжи Попелушка в 1984 році настрої в багатьох опозиційних колах, особливо в молоді, радикалізувалися.

Комуністична влада розпочала діяльність, спрямовану на трансформацію системи, намагаючись заручитися громадською підтримкою намічених реформ. З цією метою проводили, серед іншого, політику поступок католицькій церкві. У січні 1987 року Войцех Ярузельський здійснив офіційний візит до Ватикану, який мав допомогти йому вийти з міжнародної ізоляції, яка тривала з моменту введення воєнного стану 13 грудня 1981 року. Він знав, що йому доведеться піти на поступки Церкві та суспільству за папську допомогу у відносинах із західними країнами. Успіх цього візиту залежав, серед іншого, від приїзду Йоана Павла ІІ до Польщі. І Ярузельський, і Папа Римський позитивно оцінили ватиканські переговори, а Йоан Павло ІІ навіть назвав аудієнцію «безсумнівно історичним візитом».

У вересні 1986 року більшість польських політв’язнів було звільнено з в’язниць, а Лех Валенса та його найближчі соратники створили відкрито діючу Тимчасову раду НСЗЗ «Солідарність» (хоча сама «Солідарність» не була повторно легалізована). У лютому 1987 року Ярузельський вирішив, що економічні перетворення в Польщі мають бути здійснені після опитування всіх громадян на всенародному референдумі. На такий спосіб дій вплинула міжнародна обстановка. В СРСР тривала так звана перебудова — процес трансформації комуністичної системи в СРСР після приходу до влади Михайла Горбачова, а США на чолі з Рональдом Рейганом проводили дуже активну політику тиску на країни східного блоку.

Лідери Польської Народної Республіки не сумнівалися, що комунізм повинен сам себе реформувати і що це має відбутися в результаті домовленості з суспільством або принаймні з якоюсь його частиною. Це не виключало одночасних брутальних дій проти значної частини опозиції. Навіть під час паломництва у 1987 році вас могли заарештувати за транспарант із написом «Солідарність». У будь-якому разі плани проведення подальших політичних та економічних реформ на той час не були широко відомі. Таким чином, поляки не мали ані надії на позитивні зміни, ані довіри до влади на співпрацю з нею.

Банер під час зустрічі з Папою. Фото Станіслав Складановський

Основні теми та хід паломництва

Паломництва Йоана Павла ІІ до Польщі були масовими заходами, винятковими за кількістю учасників і ступенем складності підготовки. Не інакше було і в 1987 році. Протягом шести днів, з 8 по 13 червня, Папа Римський відвідав дев'ять міст. У кожному з них була запланована насичена програма, а центральні заходи збирали сотні тисяч людей. Згідно з дослідженням Центру дослідження громадської думки (OBOP), третина поляків хотіла брати безпосередню участь у зустрічах з Папою Римським, тобто понад 13 мільйонів осіб. Лише 3% респондентів не виявили інтересу до паломництва. Це означає, що понад 30 мільйонів поляків з більшою чи меншою увагою слідкували за вченням Йоана Павла ІІ.

1. Любов

«Є одна сутність у видимому світі, одна чутлива точка (...). Цією чутливою точкою є людина», — сказав Папа у своїй проповіді в останній день паломництва. Зі своїм гуманістичним кредо – «кожна людина є дорогою Церкви» – він розпочав паломництво в аеропорту Окенце у Варшаві. Ця промова не залишає сумніву в тому, що головними цілями Йоана Павла ІІ були релігійні, і всі суспільні зміни він хотів базувати на духовній трансформації окремих людей. У ній він насамперед говорив про таїнство Євхаристії в контексті початку Другого Національного Євхаристійного Конгресу. Візит Папи був частиною цієї події – він розпочав її месою в перший день паломництва у Варшаві і завершив месою та урочистою процесією з Пресвятими Таїнствами також у столиці. Наступні міста на паломницькому шляху були станціями Конгресу, під час якого, окрім урочистостей зі Святішим Отцем, відбувалися й інші заходи для зміцнення євхаристійного богослужіння, напр. нічна євхаристійна адорація.

Це таїнство, як казав Йоан Павло ІІ, будує спільноту. В Євхаристії, «таїнстві любові людини до людини», він бачив справжнє джерело солідарності. Найбільш повно це Святіший Отець представив у проповіді наприкінці Євхаристійного конгресу на пл. Дефілад у Варшаві. Належною основою солідарності та будь-якої спільноти є любов. Людина зобов'язана любити і в той же час виявляється нездатною на це. Тільки Ісус, як втілений Бог, був першою людиною, яка сповнила заклик «Ти будеш любити». За словами Йоана Павла ІІ, лише Євхаристія, в якій Ісус спілкується з людиною, дає змогу «з любов’ю відповісти на Любов». А «любити себе, ближнього і світ можна лише люблячи Бога».

У цій проповіді Папа чітко вказав Євхаристію як єдину міцну основу кожної спільноти. У імпровізованій промові до молоді з вікна архієпископського палацу в Кракові він назвав це «початком усієї солідарності». Він також назвав це таїнством «сили впливу», вказуючи, що саме в ньому молодь має шукати свою суб’єктивність – також у соціальному вимірі.

2. Суб'єктність

«Людина сильна, сильна усвідомленням цілей, усвідомленням завдань, усвідомленням обов’язків» – так Йоан Павло ІІ пояснював молоді Кракова, звідки походить справжня суб’єктність. Він продовжив цю тему у своїй знаменитій проповіді на Вестерплатте, також зверненій до молоді: «правильно сказано про права людини. (...) Однак не можна забувати, що права людини існують для того, щоб кожен мав простір, необхідний для виконання своїх завдань і обов’язків. (...) Права людини мають бути основою цієї моральної сили, яку людина досягає завдяки вірності правді та обов’язку». Це був заклик до побудови внутрішньої суб’єктності, яку він назвав «моральною силою».

На початку паломництва він нагадав про це владі ПНР та особисто Войцеху Ярузельському. 8 червня у Королівському замку у Варшаві він сказав: «Тільки тоді нація живе по-справжньому своїм життям, коли знаходить свою суб’єктність у всій організації державного життя. Стверджує, що він господар у своїй оселі». Своїм вченням про суб'єктність він вразив не тільки політичну практику комуністів, а й ідеологічні основи їх правління. Всупереч марксизму, який проголошує, що історичні процеси визначаються суспільними відносинами, Йоан Павло ІІ сказав польському єпископату: людина «це перш за все особистість, вона є суб’єктом своїх дій. Суб'єктом моральності. Суб'єктом історії».

У цьому контексті слід розуміти послідовні промови до різних кіл, у яких, як рефрен, повторюється заклик до суб’єктності чи суверенітету. Папа сказав науковій спільноті: «Ця суб’єктність розвивається скрізь, на різних майстернях у нашій рідній землі. До цього покликані робочі середовища в промисловості та сільському господарстві. До цього покликані сім’я і кожна людина. Суб’єктність породжена самою природою особистісного буття: вона відповідає насамперед гідності людської особи». Усім цим середовищам: фермерам на месі для понад 2 мільйонів людей у Тарнові та робітникам у Ґданську, сім’ям у Щецині, дітям у Лодзі, священикам у Любліні та сестрам у монастирі у Варшаві – він нагадав кожному про їхній особистий обов’язок діяти вільно, суверенно для блага всього суспільства. Але й про те, що забезпечення державою умов для такої діяльності є правом людини.

3. Солідарність

Заяви Папи про суб'єктність прямо вдарили по державній владі. Усім було зрозуміло, що в польських умовах спробою такої суб’єктної дії була передусім профспілка «Солідарність», діяльність якої була жорстоко придушена владою. Коли Папа розмовляв з представниками влади у Варшавському замку: «згадайте про людину. (...) про її право на свободу віросповідання, об’єднання та вираження поглядів», було відомо, що він звинувачував владу, зокрема, у введенні воєнного стану, порушенні суспільних угод та ув’язненні майже всіх найважливіших активістів Солідарності. Зміст цієї промови, яку як у партійній аналітиці, так і в зарубіжних ЗМІ сприймали як антидержавну, згідно з дослідженням OBOP знають 70 відсотків поляків. Не дивно, що влада ПНР сприйняла візит Папи як пряму загрозу політичній системі.

Йоан Павло ІІ не вагався говорити правду про порушення прав людини комуністичним режимом. Він також висловив підтримку «Солідарності». Перш за все, його слова «він хоче говорити про вас, і в певному сенсі для вас», якими він висловив свою солідарність з робітниками Гданської Заспи і дав зрозуміти, що вони самі не можуть вільно висловлюватися. Не менш важливими були такі жести, як молитва перед Пам’ятником загиблим робітникам верфі 1970 р., вшановуючи криваво придушене робітниче повстання, або на могилі вбитого отця «Солідарності» Єжи Попелушко. Крім того, Попелушко він згадував багато разів у своїх проповідях і промовах, як і страйки та серпневі угоди 1980 року та менш відомі угоди солідарності сільськогосподарських організацій – у Жешові та Бидгощі.

Поведінка натовпу слухачів також свідчила про те, що зустрічі з Папою мали, окрім релігійного, також політичний контекст. Вигуки опозиції, оплески, транспаранти та листівки постійно створювали атмосферу протистояння. Міністерство внутрішніх справ провело велику роботу, щоб паломництво не набуло такого розголосу. Для цього була розпочата операція під кодовою назвою «Зірка II». Передбачалося забезпечити паломництво в контексті стандартних погроз, якими супроводжується приїзд важливої особи та масове скупчення людей – і вже одне це, через масштаб заходу, було величезним викликом. Ця робота була гідно оцінена як громадськістю, так і самим Папою. Водночас «Зірка ІІ» мав захистити державу від дій, спрямованих проти комуністичної системи. У рамках операції були проведені превентивні затримання деяких активістів опозиції, обшуки в них, вилучення листівок і банерів «Солідарності». Були й дивні заходи. У Ґданську кілька тисяч офіцерів МВС, активістів PZPR та солдатів у цивільному розмістили біля Пам’ятника загиблим працівникам судноверфі у 1970 році. Таким чином вони мали виявити неповагу до загиблого папи і водночас відокремити його від натовпу, який там зібрався.

4. Інші події

Гданськ був центром паломництва, де найсильніше прозвучав заклик Йоана Павла ІІ до суб’єктності та підтримки Солідарності. Проте головною темою меси у Заспі була робота. Під час свого паломництва Йоан Павло ІІ приділив їй багато уваги, намагаючись простими словами передати соціальне вчення Церкви. «Робота - це значить людина», - сказав він, вказуючи на те, що праця не може розглядатися як товар.

Він також нагадав про належні умови праці: у Ґданську – із справедливою оплатою, а в Лодзі – на зустрічі з текстильницями – про необхідність забезпечити жінкам належні умови для поєднання роботи з роллю матері. Він нагадав про вимогу Церкви, щоб «усе, що робить жінка вдома, все, що повинна робити мати і вихователька, повною мірою оцінювалося як праця. Це велика робота». За багатьма свідченнями, це була найзворушливіша зустріч паломництва, під час якої Йоан Павло ІІ з глибоким хвилюванням розповідав про свої дитячі роки, проведені з матір’ю. Не менш емоційно він виступив на месі для сімей у Щецині, де говорив про масову культуру та її жертви: «Зраджені та покинуті дружини», «покинуті чоловіки», «діти, засуджені на духовне каліцтво».

Неможливо описати всі зустрічі, які відбулися під час цього паломництва. Для Йоана Павла ІІ меса в Кракові на Вавелі з перенесенням мощей святої Ядвіги Андегавенської була надзвичайно важливою. Цю подію він відніс до відзначення 600-ліття хрещення Литви. Цю річницю він хотів відсвяткувати в Литві – тодішній радянській республіці – але Москва не погодилася на візит. Папа кілька разів зустрічався зі священиками та семінаристами. У Варшаві відбулася екуменічна зустріч, а також з представниками єврейської громади, з творчими колами в Лодзі та Варшаві. Велику символічну силу мав візит до німецького концтабору часів Другої світової війни Майданек у Любліні.

Пл. Дефілад у Варшаві під час папського паломництва. На фото показано, серед інших, Йоан Енглерт і Густав Голоубек. Фото Станіслав Складановський

Наслідки

З аналізу комуністичної влади видно, що візит Папи призвів до активізації суспільства. Вона також підкреслює рефлексивний характер паломництва. Подібні висновки містяться у спогадах тодішніх молодих антикомуністичних опозиційних діячів Мацея Плажинського та Аліції Гжешковяк. Зустріч із Папою 1987 року вони згадують як поштовх для зміцнення почуття сили. Вони сприймали це як спонукання діяти не лише для боротьби з комунізмом, а й, наприклад, для захисту життя ненароджених. Як на думку опозиції, так і влади, паломництво стало великим успіхом для Церкви. Серед іншого йому це вдалося дуже сильно залучати молодь, також до участі в служінні порядку та літургії.

Підпілля «Солідарності» сприйняло жести та слова Папи як вияв підтримки та матеріал для більш загального осмислення поняття солідарності у зв’язку зі свободою та суверенітетом. Усі погоджуються, що зустрічі з Папою пробудили людей від летаргії та «зарядили батареї», але, за словами опозиціонера Броніслава Геремка, «Солідарність» як організація не змогла скористатися цією можливістю. Паломництво також підтвердило, - сказав Геремек, - що «Солідарність» повинна намагатися дотримуватися домовленості.

Через два роки після завершення візиту, 4 червня 1989 року, у Польщі відбулися перші частково вільні парламентські вибори, під час яких поляки чітко проголосували проти влади, за представників «Солідарності». У дослідженнях про паломництво 1987 року часто з’являються думки, що ця подія була одним із найважливіших факторів, які призвели до політичної трансформації в Польщі. Але падіння комунізму було настільки складним процесом, що дуже важко визначити обсяг і масштаб впливу одного конкретного чинника.

Паломництво було однією з багатьох важливих подій у цей переломний момент польської історії. Це був важливий елемент переговорів між державою та Церквою, в результаті яких польський єпископат став однією з трьох найважливіших сторін – поряд з комуністичною владою та представниками “Солідарності” – які вирішували про форму перетворень у 1989 р. У цей період польський єпископат отримав багато пропозицій про співпрацю від влади ПНР при проведенні реформ. Умовою було відрізання Церкви від представників підпільної опозиції. Йоан Павло ІІ однозначно підтримав «Солідарність», показавши єпископам, що, на його думку, цей рух не можна оминути в процесі зміни системи.

Поведінка вірних під час зустрічі з Папою – наприклад, транспаранти солідарності чи захоплена реакція кожного разу, коли Папа говорив про цінність солідарності – показала, що Солідарність продовжує залишатися соціальною силою, яку буде важко ігнорувати. Тим не менш, комуністична влада робила спроби провести реформи без консультацій з демократичною опозицією. Лише після їх фіаско та вибуху чергової хвилі робітничих страйків навесні та влітку 1988 року влада ПНР вирішила поговорити з представниками «Солідарності».

Цікаві факти

Після зустрічей з Папою в Кракові та Гданську були організовані багатотисячні антиурядові демонстрації. Це було проти прямої волі Йоана Павла ІІ, який після меси в Заспі чітко закликав до миру та молитовного настрою. Також більшість суспільства – принаймні згідно з дослідженням ОБОП – несхвально ставилися до заворушень.

Візит Йоана Павла ІІ, незважаючи на його заклики до миру, розчарував Войцеха Ярузельського. Перед від’їздом Папи з Польщі він попросив його про додаткову співбесіду. Зустріч, яка не була запланована планом візиту, тривала майже годину. Вона відбувалася віч-на-віч, тому невідомо, про що вони говорили, але явне обурення Ярузельського під час прощальної промови свідчило про напружений курс.

Закриття 2-го Національного Євхаристійного Конгресу відбулося на пл. Дефілад у Варшаві. Досі вона була призначена для державних заходів. На один день сайт комуністичної атеїстичної пропаганди став священним місцем для величезної християнської громади. Фоном для папського вівтаря став Палац культури і науки, подарунок польському народу від Йосипа Сталіна.

Меса на пл. Дефілад в останній день паломництва. Фото Станіслав Складановський

Погода під час паломництва була нестерпною. Ось як Анна Грезяк з медичної служби згадує месу на пл. Дефілад: «(...) була жахлива, страшна духота. Поруч зі мною стояла реанімація, і я, як лікар-анестезіолог, працювала, скажімо, ширше за інших. Було багато людей, які потребували допомоги. Багато, ну, ми були настільки зайняті весь час цієї Святої Меси, що не було навіть мови про те, щоб стежити за тим, що відбувається (...).» Ця проблема стосувалася не лише Варшави. Згідно зі звітами з операції Зірка II в окремих містах, 18 людей були госпіталізовані в Ґданську внаслідок непритомності, 1071 знепритомніло у Щецині, а одна людина померла під час церемонії в Тарнові.

Цитати Йоана Павла II

Кожен із цих людей має свою особисту гідність, має відповідні цій гідності права. В ім'я цієї гідності всі і кожен справедливо прагне бути не тільки об'єктом вищої дії влади та інституцій державного життя, але бути суб'єктом. А бути суб'єктом означає брати участь у вирішенні «спільної справи» всіх поляків. Тільки тоді нація живе по-справжньому своїм життям, коли знаходить свою суб’єктність у всій організації державного життя. Стверджує, що є господарем у своїй оселі.
Виступ перед представниками державної влади в Королівському замку у Варшаві, 8.06.1987 р.

Пам’ятаю, коли я був молодим, як і ви, і читав Євангеліє, для мене найвагомішим аргументом правдивості прочитаного було те, що тут немає дешевих обіцянок. (...) Я був дуже переконаний, тому що зазвичай люди намагаються залучити інших обіцянками. (...) Христос – нічого з цього. Це найбільший дар. Це безмежний дар – Євхаристія, Христос. Водночас це найглибше зобов’язуючий дар і це Його творча сила, таким чином Він будує людину, будує нашу людяність, яка дає нам цю силу імпульсу. Бо так влаштована людина. Людина сильна, сильна з усвідомленням цілей, усвідомленням завдань, усвідомленням обов'язків і усвідомленням того, що її люблять. Тому, щоб змогти пробитися, я повинен бути впевнений, що мене люблять.
Промова до молоді в Кракові, 10.06.1987 р.

В ім'я майбутнього людини і людства необхідно було вимовити це слово «солідарність». Сьогодні воно тече широкою хвилею через світ, який розуміє, що ми не можемо жити за принципом: «всі проти всіх», але тільки як правило: «всі зі всіма», «всі для всіх». Це слово тут промовлено по-новому і в новому контексті. І світ не може цього забути. Це слово – ваша гордість (…).
Проповідь на Літургії слова до народу моря, 11.06.1987 р.

Кожен із вас, молоді друзі, теж знаходить у своєму житті якусь «Вестерплятте». Розмір завдань, які необхідно виконати. Деяку потрібну справу, за яку не можна не боротися. Якийсь обов'язок, обов'язок, якого неможливо уникнути. Не можна «дезертирувати». Нарешті – якийсь порядок істин і цінностей, які треба «підтримувати» і «захищати», як Вестерплатте, в собі та навколо себе. Так, захищати – за себе і за інших.
Гомілія з Літургії слова до молоді на Вестерплатте, 12.06.1987 р.

Це правда, що за роботу потрібно платити, але це ще не все. Робота - це значить людина. Працююча людина. Що стосується справедливого співвідношення між працею та оплатою, то воно ніколи не може бути достатньо визначено, якщо воно не починається з людини як суб’єкта праці. Праця ніколи і ніде не може розглядатися як товар, тому що людина не може бути для людини товаром, а повинна бути суб'єктом. В роботі він проходить через всю свою людяність і всю свою суб’єктність. У суспільному житті праця відкриває повний вимір людської суб’єктності, а також суб’єктності суспільства, що складається з людей праці.
Проповідь з меси для світа праці в Гданській Заспі, 12.06.1987 р.

Я говорив про «жіночий геній». І це правда. Люди часто співають Папі: «Живіть, живіть нам, живіть сто літ». Тоді важко не думати про матір, про жінку, про рідну матір. Якщо я взагалі живу на світі, то це тому, що вона дала мені це життя. (...) Важко читати слова Христа про жінку, особливо про жінку, яка має народити чоловіка, без глибокого зворушення. Христос каже: «Тоді він зазнає горя», бо це велика праця і страждання, але, — продовжує він, — «коли він вже вивів людину на світ», ця праця, страждання і горе перетворюються на радість. Зустрічаючи жінок, важко не думати про наших матерів. Це «жіночий геній».
Промова перед текстильниками в Лодзі, 13.06.1987 р.

Автор тексту: Ігнацій Масний, Центр думки Йоана Павла ІІ